Сучасна українська література:представники та напрямки,перспективи.Власні твори.

Я теж читав "Брати Грому"! Оце так книжка! Справжня бомба!!!

Є пропозиція перейменувати вулицю Союзну у Запоріжжі на вул. Сотенного Кривоноса (Мирослава Симчича). Він жив на ній. Але не зараз- він ще живий, і хай живе ще 50 років, тим паче що зараз перейменувати вулицю не вдасться- жиди та москалі не дадуть!

До речі, я пишу вірші, всі бажаючі можуть познайомитися з ними на сайті www.virsh.com.ua/kalina. А зараз я пропоную свій твір "Моя Україна".

Моя Україна

I
Моя Україно, кохана землиця,
Вродлива і юна, як чиста весна.
Дай людям напитись з живої криниці,
Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!

Моя Україно, мій край синьоокий,
З любистку і м'яти, роси і води.
Блакитнеє небо і поле широке
Лікують криваві у серці сліди.

Моя Україно! Світання у полі,
Вінок золотистий, ясна височінь.
Багато пила полинової долі,
Багато страждала, тепер- відпочинь!

Моя Україно, розлогі смереки,
Озерні гаї і безкрайні степи.
В тобі передзвін обізвався далекий,
Озвалось відлуння лихої доби.

За тебе йшли битись на бій козаченьки,
Стрільці Січовії, повстанці УПА...
Поклали голівоньки браття рідненькі,
Щоб зникла із серця солона ропа.

За тебе земля обливалася кров'ю,
За тебе гармати ревли у полях.
Тебе захищали святою любов'ю,
Щоб вийти на світлий і праведний шлях.

Моя Україно! Тобі віддавали
Красу і талант, молодії літа,
А кляті собаки глумились, плювали,
Терзали тебе, моя ненько свята.

Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Мерщій поєднаймо серця полум'яні
На вічні роки і прийдешні віки.

II
Моя Україно! Сади забуяли,
В озерах пливуть голубі небеса.
Печаль і тривога у серці зів'яли,
Квітує навколо чарівна краса.

Солодкий нектар розіславсь у повітрі,
Палає каштанами Київ дзвінкий,
Хміліють квітки в золотистому світлі
І пестить обличчя промінчик п'янкий.

Як гарно вдихати повітря духмяне,
Дивитись на стиглі, квітучі поля,
І знати, що ти, моя ненько кохана,
Уже незалежна і вільна земля.

Моя Україно! І де б я не їздив,
І де б не блукав я (о мати, прости!),
Завжди проклинав я отих комуністів,
Що довго тобі не давали цвісти.

Моя Україно, рожевий серпанок,
Напоєне збіжжя солодких полів.
В барвистій росі прокидається ранок
І віє над світом замріяний спів.

Моя Україно, розбиті дороги,
І зоряних лук золотисті сліди...
Ти знищила всі мої болі й тривоги,
Умила відром дзвінкової води.

Моя Україно! Ти сильна й багата,
У тебе мільйони найкращих синів,
І мова твоя, солов'їна й крилата,
Ще світу покаже величний мотив.

Я вірю, Вітчизно, ти станеш на ноги,
Махнуть золотистим крилом рушники,
І щастя затмить всі печалі й тривоги
На вічні роки і прийдешні віки!

Моя Україно- Волинь і Поділля,
Донбас, Придніпров'я, Карпати і Крим.
Тебе не здолало фашистське свавілля,
Не з'їли поляки, не вбив "Третій Рим"!

Хай весни твої гомонять калиново,
Летить крізь туман до майбутнього шлях,
Хай з вітром бринить від Луганська до Львова,
Від Ялти до Луцька блакитний твій стяг.

Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Здоров'я і щастя вам, рідні краяни,
Добробуту, миру на довгі роки!

Єднаймося, браття! Хай чиста іскрина
Запалить любов'ю гарячі серця,
Й піснями наповниться вся Україна
Від щастя, якому не буде кінця!

Ось ще мої твори

* * *
Защебечуть джерела, немов солов'ї,
І наповняться ріки водою.
Україно! Ти підеш по вільній землі
Неземною легкою ходою.

Обіймуться на кручах дніпровських брати
Із Поділля, Полтави і Криму.
Кличе слово Шевченкове нас до мети,
І весна вже підпалює зиму.

Спалахнуть білим цвітом вишневі сади,
Оживе українськая мова,
І не буде на серці печалі й біди,
Одлетить за вітрами полова.

Щедрим соком наллється в колоссях зерно,
Козачат принесуть нам лелеки.
Україно! Для тебе колись все одно
Стануть рідними люди далекі!

* * *
Ніде не краще, ніж в моїм краю-
Тут вітер пестить голову мою,
Тут жайворонка співи у житах,
Тополі, що вкривають листом шлях.
Тут сонце в небі, пісня й коровай,
Вишневий сад і черешневий гай,
Тут райдуги заквітчані мости
Зовуть і кличуть в зоряні світи.

Ніде не краще, ніж в моїм краю-
Бентежно, тихо, наче у раю,
Тут ранку золотисті пелюстки
В полях цілують стиглі колоски.
А навесні все квітне і цвіте,
Берізка коси дощиком плете,
І солов'їв закохані серця
Співають ніжну пісню без кінця.

Ніде не краще, ніж в моїм краю-
Шумить природа в жовтні і в маю,
Тут клени всім вклоняються до ніг,
Блукає в полі марево доріг,
Тут синьоокі дзеркала ставків
Приваблюють дівчат і парубків,
І місяць златогривий уночі
Плете зірками хусточки з парчі.

Ніде не краще, ніж в моїм краю.
У ньому здоровішим я стаю,
У ньому світлом повниться душа
І ллється пісня рідна, не чужа.
У ньому промінь маминих очей,
У ньому жар закоханих ночей,
Існує не у сні, а наяву
Цей край, що Україною зову.


* * *
Моя Україно, квітучі поля,
Трояндами пахне солодка земля,
Наповнює серце небесна блакить,
І сонце нам очі вогнем золотить.

Моя Україно, чарівні краї,
Сміються і плачуть в гаях солов'ї,
В криницях намисто горить голубе,
І зорі очима цілують тебе.

Моя Україно, світання краса,
Із квітів і трав золотиста коса.
Зеленим барвінком сплелися в ній знов
Надія і віра, пречиста любов.

Моя Україно, бажаю тобі
Недолі не знати й не гаснуть в журбі,
Здоров'я і щастя, краси і тепла,
Й щоб мова співуча весняно цвіла!



* * *
Я знаю: українська рідна мова-
Це сонце, а не свічка чи сірник.
Я вірю, що непотріб і полову
Онуки поволочать на смітник.

Я вірю: зацвіте моя Вкраїна
Як вишня, а не мак чи блекота,
Я знаю: серця зоряна зернина
Розсипле чистим колосом жита.

Я знаю: ми відродимось, козаче,
Повернемо і мову, й рушники.
Я вірю: Українонька заплаче
Від пісні щастя, що на всі роки.

Я знаю: розцвітуть сади зелені,
Заграють ріки на струні степів,
І білі вишні, ніби наречені,
Під вітром розіллють бентежний спів.

Я вірю: колись буде в Україні
Соборність і духовна чистота,
Подохнуть вороженьки, наче свині,
Сяйне крилом веселка золота.

Я знаю: кров Хмельницького й Петлюри
У жилах наших не перевелась.
Я вірю: розцвіте вогнем культура,
Що в чистих душах нами береглась.

Рожево спалахнуть духмяні весни
І полетять лелеки й журавлі.
В любові кожне серденько воскресне
На світлій, мирній, радісній землі!

я читаю БЖД тiльки автора забув

Ірен Роздобудько - "Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних для життя" - чудова книжечка, мені дуж сподобалась +))

останнє що я читала був "Намір" Дереша, але з усіх його твор найбільше вразив "Архе", хоча спочатку дійсно читати було дуже непросто, але особисто для мене ця книга сповнена неабияким змістом та ідеєю. Карпу декілька разів намагалася читати, але не пішла вона в мене. Щодо Жадана та Андруховича, то читала тільки "Трициліндровий двигун любові", і взагалі мене не вразиля ця книга.
Шкода, що тогож Дереша у нашому місті майже нема =( Усі його книги крім Ящірки купувала у Києві та Львові